Рожко Ю.А.

Ще одна сторінка в історії Карлівщини

«Відразу після зльоту Овчинников [штурман полку] зібрав всі три ескадрильї в повний парадний стрій. Літаки йшли крило до крила. Маршрут проклали трикутником - до лінії фронту, тобто до Дніпра, потім на схід вздовж Дніпра, і знову розворот на свій аеродром Карлівка.»

Так описує свій перший бойовий виліт в жовтні 1943 року Герой Радянського Союзу Євгеній Пахомович Маріїнський у книзі «Я дрался на «Аэрокобре»».

Нашу  увагу одразу ж  звернула на себе   згадка про Карлівку.

Як можна з’ясувати з наступних рядків автобіографічної книги Є.П. Маріїнського, восени 1943 року (жовтень), в Карлівці базувався винищувальний авіаційний корпус у складі 5-ї повітряної армії.

В «Короткому хронологічному  огляді  найважливіших подій в історії Карлівщини» про авіаторів у Карлівці говориться наступне: «Жовтень 1944 – 27 березня 1945рр. – Карлівка була місцем формування та тимчасового базування 3-ї (після війни – Бранденбурзька, нагороджена Хрестом Грюнвальда ІІІ ступеня) авіаційної дивізії винищувачів (на ЯК-9), 1-го змішаного авіаційного корпусу Війська Польського».

Тобто даних про базування радянських авіаційних частин у Карлівці у 1943 році там немає. Немає їх, на жаль, і в інших доступних джерелах.

Деяку плутанину вносять і рядки біографії Є.П. Маріїнського, розміщені у Вікіпедії: «Командир ланки 129-го гвардійського винищувального авіаційного полку (22-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 6-й гвардійський винищувальний авіаційний корпус, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт)» та на сайті «Герои страны»(аналогічні дані), в той час як сам автор у своїй книзі говорить про наступне: «Після прильоту на Степовий фронт (пізніше, з 20 жовтня 1943 року, він став називатися 2-м Українським) наш винищувальний авіаційний корпус влився до складу 5-ї повітряної армії».

Дані інших сторінок Вікіпедії свідчать, що 6-й гвардійський винищувальний авіаційний корпус,який складався з 9-ї, 23-ї і 22-ї (до якої входив 129-й гвардійський винищувальний авіаційний полк) винищувальних авіаційних дивізій, у складі 2-ї повітряної армії перебував з 1944 року (дані за 01.12.1944), а сайт Префектури Південно-Східного адміністративного округу міста Москви наводить цікаві дані про 22-у гвардійську винищувальну авіаційну дивізію, (до складу якої входив 129-й гвардійський винищувальний авіаційний полк), а саме: 22-я гвардійська Кіровоградська винищувальна авіаційна дивізія у складі 2-ї повітряної армії (з 20 липня 1943 до 5 липня 1944 - в 5-й повітряній армії).

Отже, дійсно восени 1943 року на Карлівському аеродромі базувалися військові частини, які на той час входили до складу 5-ї повітряної армії.

Спроба знайти більш детальну інформацію про перебування радянських льотчиків восени 1943 року в Карлівці не увінчалася успіхом. У спогадах Федора Федоровича Архипенка, командира ескадрильї, в якій воював Є.П. Маріїнський, цей період відсутній. Після опису боїв на Курській дузі одразу йде розповідь про події, пов’язані з перебуванням на аеродромі в Козельщині, а туди, судячи з даних Є.П. Маріїнського, 129-й гвардійський винищувальний авіаційний полк перебазувався саме з Карлівки. В описі першого бойового вильоту Є.П. Маріїнського є наступні рядки: «Овчинников навіть зумів показати нам рівне поле, яке простягнулося вздовж залізниці біля великого населеного пункту Козельщина, і повідомив, що тут буде наш наступний аеродром».

На жаль, інші бойові товариші Є.П. Маріїнського спогадів не залишили.

До речі, якщо вже мова йде про перебування авіаційних підрозділів Червоної Армії у Карлівці під час Великої Вітчизняної війни, то цікаві дані наводить Л.О. Любимський.  У своїй книзі «Операция  «Фрэнтик» без грифа секретности» він вказує, що  в рамках операції «Френтік» у Карлівці влітку 1944 року базувався 101-й гвардійський винищувальний авіаполк (командир — підполковник Павліков А. М.) 329-ї Керченської  винищувальної авіа дивізії (винищувачі P-39 Airacobra). У зв’язку з тим, що на Карлівському аеродромі  не було металевої злітно-посадочної смуги, літаки ВПС США тут не приземлялися.